ВСЕ ПРО ПРИНТИ В "КЛІТИНКУ"

Вважається, що винахід і популяризація картатого малюнка належить шотландським чоловікам. Але це не зовсім так. Нещодавно, під час проведення археологічних розкопок в Єгипті, вчені виявили стародавню мумію, загорнуту в картатий саван. Крім того, відомим історичним фактом є те, що знать в Стародавньому Римі носила картаті тоги, а самураї Японії - картаті кімоно. У костюмах візантійської епохи часто зустрічається малюнок у вигляді великих квадратів або ромбів, у яких можна побачити зображення тварин. У стародавній Русі поширеним був малюнок у вигляді ромбовидних решіток з колами в центрі або зірки на тлі квадратів.Однак в сучасності світ асоціює тканину в клітину з Шотландією.

 ШОТЛАНДСЬКА КЛІТИНКА

Перша згадка про тартан відноситься до 325 р. нашої ери. Вельми пошарпаний шматочок матерії зберігається в Національному музеї Шотландії в Единбурзі. Саме слово «тартан» в буквальному розумінні означає «малюнок».

 

1. «Каледонія» - універсальний тартан, який може носити кожен шотландець;

2. «Блек Вотч» - військовий тартан, що став основою для багатьох кланових тартанів, наприклад «Гордон» і «Кемпбелл»;

3. «Дрес Кемпбелл» - парадний тартан клану Кемпбелл;

4. «Берберрі» - тартан, створений для компанії в 1920 році і занесений в регістр в 1985-му;

5. «Дрес Гордон» - ошатний варіант тартана клану Гордон;

6. «Ройял Стюарт» - найвідоміший у світі тартан.

 Спочатку тартани, які ткали в Шотландії, не мали ніякого спеціального імені і значення. Ткалися вони з певного набору ниток, пофарбованих барвниками, що видобуваються з місцевих рослин, плодів. Безумовно, що тартани ткалися і поширювалися в прилеглій місцевості. Тому в кожній місцевості були свої забарвлення, що визначаються місцевими барвниками.

 Моду на тартан ввела ніхто інша, як королева Британії Вікторія, яка обожнювала «все шотландське». Саме вона з чоловіком Альбертом придумала прикрасити свою резиденцію картатими декоративними тканинами. За часів промислової революції тканину стали виготовляти на фабриках. Відтоді англійське суспільство немов збожеволіло на картатому принті.

 Офіційний рік народження клітини - 1924.Тренчі, винайдені Томасом Берберрі, напередодні Першої світової війни дуже швидко набули величезної популярності. Прямі непромокаючі пальта, довжиною до коліна, прихоплені поясом, спочатку призначалися для солдатів, але припали до смаку багатьом. А разом з ними і клітина, адже для створення підкладки використовували візерунок з чотирьох кольорів: чорного, білого, пісочного і червоного.

ГУСЯЧА ЛАПКА

Цей візерунок має різні назви залежно від місцевості походження діалектів: «куряча лапка» ( «п'є-де-кок»), «гусяча лапка» ( «п'є-де-пуль»), «собачий зуб». У сучасному вигляді «гусяча лапка» оформилася лише в XIX столітті. А до того часу вона існувала під виглядом свого старшого брата, іменується border tartan (під цим суворим ім'ям він відомий і понині). До речі, його назва пішла від регіону, по якому проходив кордон між Шотландією та Англією, він так і називався - Border.

Таку дивну назву візерунок придбав за дуже простих причин - його орнамент дійсно схожий на передні ікла собаки або ж на відбитки гусячих лап. Тканини з таким малюнком ввела в моду Коко Шанель в 20-40-і роки XX століття. В Англії та Фінляндії цей малюнок більших розмірів називається «собачий зуб».

 ПЕПІТА

"Гусячу лапку" часто плутають з візерунком «Пепіта» - дрібний малюнок на тканині у вигляді квадратів «із завитками». Пепіта була названа на честь іспанської танцівниці Жозефа де-ла-Оліва. Пепіта де Олива було її прізвисько. Візерунок «Пепіта» складається з невеликих за обсягом двоколірних клітин з діагональним з'єднанням, на відміну від «курячої лапки», де з'єднання між кожною клітиною проходить строго під прямим кутом. Розмір кожної клітини Пепіта всього до 1 см.

ГЛЕНЧЕК

Говорячи про тартан не можна не сказати про класику - гленчек (Glen Urquhart Check). Батьківщина цього класичного тартана - землі замка Urquhart, що знаходиться біля озера Лох-Несс в гірській Шотландії.

ВІНДЗОРСЬКА КЛІТИНА

Але якщо на нього накладається ще одна велика клітина, контрастного кольору, то цей тартан називають «Принц Уельський» (Віндзорська клітина).

 

На початку ХХ століття її ввів в моду Едвард VIII, принц Уельський, який відрізнявся оригінальними модними уподобаннями і виявляв неабияку сміливість у створенні власного стилю. Саме завдяки йому клітина стала модним візерунком і перетворилася в один з класичних малюнків чоловічого одягу.

 АРГАЙЛ

Причому він ввів в моду не тільки цю клітину, а ще й візерунок Аргайл (Argyle). Історія цього малюнка носить загадковий характер. Одні стверджують, що в його основу ліг Андріївський прапор (державний прапор Шотландії). Інші вважають, що Argyle є творчим переосмисленням візерунка, який красувався на кілтах шотландського клану Campbell, що проживає в області Argyll.

Так чи інакше, але візерунок Argyle нерозривно пов'язаний з ім'ям Роберта Прінгла, який заснував в 1815 році компанію Pringle of Scotland. Перші сто років вона займалася виробництвом трикотажної білизни і панчох. Саме вона ввела в світову моду візерунок з ромбів. Піку своєї популярності Argyle досяг після Першої світової війни. Ще б пак! Адже вироби Pringle of Scotland став носити Едуард VIII під час гри в гольф.

 До 30-х років ХХ століття Аrgyle прикрашав найменш помітний предмет одягу - шкарпетки. А в 1930-х роках його почали використовувати у виробництві трикотажного одягу. До 50-х років ХХ століття Pringle of Scotland досягла піку популярності і перетворилася на культову марку.

 МАДРАС

Але і це ще не все! Яскрава щільна бавовняна тканина з друкованим малюнком багатобарвної клітини великого розміру з асиметричним рішенням композиції називається Мадрас - на честь великого промислового міста Індії.

ВІШІ

А щоб завершити тему клітини, потрібно не забути сказати про «Віші». У 1850 р. у французькому містечку Віші місцевими ткачами було винайдено особливий різновид клітини - «Віші». Це невелика клітина, в основному з двох кольорів, один з яких найчастіше білий. В англомовних країнах її називають Gingham:

Спочатку клітину «Віші» використовували для постільної білизни, але поступово орнамент набував все більшої популярності і з часом перейшов на серветки, скатертини, оббивку меблів, штори і пологи ліжок. І, звичайно, ця клітинка виразно асоціюється з Провансом, стилем кантрі Кантрі. Саме таку клітину використовував французький модельєр Жак Естерель при створенні весільної сукні Бриджитт Бардо в 1959 році.

Знаешь ли ты, что означают эти наклейки на фруктах? Скрытый шифр тебя удивит!

1. Четырехзначный код, начинающийся с цифры 3 или 4

Такая маркировка на фруктах говорит, что выращивали их по "интенсивному" принципу. То есть с максимальным использованием агротехнологий, включая обильное внесение удобрений и прочих пестицидов.

2. Пятизначный код, начинающийся с цифры 9

Это означает, что продукт был выращен традиционным способом, как это делали в течение тысяч лет. Сейчас такой способ называют «органическим», другими словами без применения пестицидов и удобрений.

3. Если продукт имеет 5-значный код, который начинается с номера 8, 

то это означает, что продукт является генетически модифицированным или широко известный как ГМО.
Это не обязательно плохо. Информация о потенциальной опасности генно-модифицированных продуктов противоречива. Потому что ГМО ГМО рознь.

Вот отрывок из статьи Михаила Соболева

С первого дня в Америке меня мучает один вопрос: что обозначают маленькие эмблемы с замысловатыми надписями и рисунками, наклеенные на овощи и фрукты в супермаркетах? Например, на манго часто встречается странная надпись Alesia, на мандаринах - непонятный номерок #3030, а на арбузах вообще наклейка с нарисованной пальмой...

Как-то я спросил о странных наклейках у владельца овощного магазина. Он ведь четверть века в бизнесе, наверняка знает. Однако после пятиминутного разглядывания персика с надписью Red Williams #4410 он нервно произнес: «Слушай, тебе что, заняться больше нечем? Если приклеено – значит так надо!»

Перелопатив массу специальной литературы и переговорив с рядом специалистов, мне все-таки удалось докопаться до истины. Оказывается, в каждой фруктовой (овощной) наклейке, на которые многие вовсе не обращают внимания, заложена важная потребительская информация.
Сегодня на рынке Соединенных Штатов около тысячи разнообразных эмблем, украшающих фрукты и овощи. На большинстве из них в первую очередь изображено имя производителя. Например, Del Monte или Dole – крупнейшие продавцы овощей и фруктов (как свежих, так и консервированных) в Северной Америке. Эти марки уже давно превратились в бренды, которым можно доверять.
Мексиканская фирма La Gioconda (Мона Лиза) с 1998 года украшает свой сорт «колючих груш» наклейками с изображением Джоконды. «В наших фруктах много общего с бессмертным произведением Леонардо Да Винчи, - с гордостью заявляет вице-президент фирмы Филиппе Ильяс. – Вкус плодов La Gioconda так же загадочен, изыскан и непредсказуем, как улыбка Моны Лизы».

Помимо торговых марок, на эмблемах частенько изображается название продукта и его особенности. Например, фрукт с редким названием черимоя (cherimoya) в Америке сопровождается зеленоватой надписью «Восхитительный тропический фрукт, богатый витаминами» (Delicious Tropical Fruit. Rich in Vitamines). Оно и понятно – черимоя растет в горной местности Перу и Эквадора. Следовательно, никаких химикатов, удобрений и генетически измененных соединений экзотический фрукт не содержит.
Иногда производители подчеркивают на этикетке размер фрукта (например, small - маленький), его «внутренние» особенности (pink grapefruit – грейпфрут с розовой мякотью) и даже вкус (very sweet melon – очень сладкий арбуз).
Не поверите, но калифорниец Карл Сикора восемь долгих лет занимается коллекционированием и исследованием арбузных этикеток. За это время ему удалось накопить 270 разных ярлычков.

«Я особо дорожу экземпляром арбузной наклейки компании Billy’s Prize 1996 года, - рассказывает Сикора. – На крохотном стикере размером 1 на 1 см размещены 16 слов. Но чтобы их прочесть, необходимо либо увеличительное стекло, либо уникальной остроты зрение. Прошло два года как оплошность заметили сотрудники Billy’s Prize. Никто из клиентов так и не смог это прочитать».
Переходим к самому важному – цифрам на фруктовых этикетках. Кстати, издание Costumer Report отмечает, что только 3.2% жителей Соединенных Штатов знают их точное значение. И это несмотря на то, что фрукты (овощи) входят в ежедневный рацион 79% американцев.
На самом деле все проще простого. На традиционно выращенном плоде, то есть с использованием «безвредных» удобрений, химикатов и т. д., указаны 4 цифры (например, 4011). На органических плодах указаны пять цифр, первая из которых – девятка (94011). Генетически измененный плод также имеет пятизначное число, начинающееся с восьмерки (84011). По данным на апрель сего года, 7 из 10 фруктов на прилавках американских магазинов имеют генетическое происхождение.

Более того, в американских магазинах неоднократно фиксировались случаи обмана покупателей. В погоне за прибылью продавцы меняли ярлычки на продукции. Генетика выдавалась за органику, а неизвестная мексиканская фирма - за раскрученный калифорнийский бренд.
«На мой взгляд, в зашифрованных наклейках скрывается большой обман, - уверен Фред Айзегер из Ассоциации потребителей органической пищи (Organic Customers Association - OCA). – Производители могли бы поменять шифры на три простых слова – conventionally (традиционно), organic (органика) и genetically (генетика). Однако в этом случае люди стали бы чаще избегать генетически измененных продуктов. Сейчас же покупатели не знают и не задумываются над тем, что они едят».
Еще один очень важный момент. Ежегодно на фруктово-овощные компании поступает тысячи жалоб, нередко оборачивающихся судебными исками. Потребители недовольны наличием этикеток на фруктах. Как показывает время, далеко не все ярлычки легко отдираются, следовательно, следы клея остаются на плодах.

«Я сорок минут отдирала этикетки со слив и абрикосов, - жалуется 76-летняя Жанна Лемо из Техаса газете New York Times. – Многие из них отрывались вместе с кожурой, вследствие чего фрукты деформировались. Маленькие наклейки прилипли к моей одежде и волосам. Не удивлюсь, если скоро производители начнут клеить ярлыки на каждую отдельно взятую виноградинку или ягоду».
Эксперты долго ломали голову над решением проблемы. Наконец, в 2005 году ученые из Орегона предложили свой способ борьбы с несчастными бумажными этикетками. Оказывается, фрукты и овощи можно «татуировать» специальным лазером. Впервые технология была опробована на грушах сорта Red D’Anjou. Миниатюрным паяльником на кожуре вывели: Red D’Anjou #4417 USA. Кстати, кожа груши так и осталась воздухонепроницаемой, следовательно, закрытой для бактерий.

Патент на безопасную и безвредную технологию лазерной маркировки приобрела компания Durand-Wayland. Глава корпорации Фред Деранд не скрывал своей радости, предвкушая открывающиеся перспективы: «Во-первых, мы избавимся от надоедливых бумажных этикеток, раздражающих покупателей. Во-вторых, сможем делать на овощах и фруктах более масштабные изображения. Например, штрих-коды для кассиров. В-третьих, на плодах появятся привлекательные рисунки, которые повысят спрос и увеличат объем продаж. Не за горой тот день, когда можно будет продавать место для рекламы на яблочной кожуре».

Пока лазерные надписи применяются только в некоторых городах Америки. Однако не исключено, что пик лазерной маркировки на овощах и фруктах придется именно на этот год. Толчком могут послужить новые правила, утвержденные в середине 2006 года, запрещающие торговать фруктово-овощной продукцией без этикетки. Надпись страны-производителя, изготовителя и цифровой код, о котором мы упомянули выше, должен быть указан либо на упаковке, либо на самом плоде.

Вам, дорогие читатели, остается только порекомендовать быть более внимательными при покупке овощей и фруктов. Отбросьте внешний вид продукта на второй план. Главное – маленький и незаметный ярлычок. Он может рассказать много интересного. 

Утверждают, что скоро наклейки на фруктах могут исчезнуть навсегда, в США и Европе их уже постепенно вытесняет лазерная гравировка.

Такие «татуировки» выполняются с помощью гидроксидов и оксидов железа, которые при нанесении не попадают под кожу фрукта. Кодировка позволяет продукции быть идентифицированной на протяжении всей поставки.

Пока этот способ используется чаще всего на гранатах, дынях, апельсинах, бананах.

ГИД ПО ТКАНЯМ

А

Ажурная ткань – кружевная ткань или трикотаж со сквозными узорами, используют для пошива вечерних платьев и нарядов, а также в качестве отделки.
Атлас — ткань с гладкой, блестящей поверхностью, изготавливается из шёлка, х/б или химических волокон. Пошив: блузок, платьев, вечерних платьев.
Ангора — мягкая, шерстяная ткань из шерсти ангорской козы и ангорского кролика, используется для пошива платьев, костюмов, пальто и трикотажных вещей.
Альпака — легкая, шерстяная ткань из шерсти лам Альпака. Предназначена для пошива платье, юбок, костюмов, брюк, жакетов.
Б

Бархат – ворсовая ткань, длина ворса 0,2-0,3 см., используют для пошива одежды, декораций, занавесей, обивки мебели. Считается роскошным и праздничным материалом.
Батист (натур.) – тонкая ткань, может быть выполнена из хлопка, шерсти, льна и вискозы, используется для изготовления женского белья, летних платьев и блузок.
Бельсет – ткань слегка шершавая, но приятная на ощупь, как персик, напоминает велюровую кожу. Предназначена для пошива элементов интерьера и подушек.
Букле – имеет не ровную поверхность, за счет узелков разной величины, из него шьют пальто, костюмы
В

Вельвет, бархат в рубчик – ворсовые ткани, имеют различную поверхность. Используют, пошив платьев, брюк, юбок, костюмов (драпировка и обивка для мебели).
Велюр –ткань ворсовая, эластичная, из нее шьют: спортивные костюмы, халаты, юбки, брюки, топы, водолазки, вечерние платья, обивка диванов, банкеток и стульев.
Виши – х/б ткань в клетку 2-х контрастных цветов, применяется для пошива мужских сорочек, платьев в фольклорном стиле, занавесок, скатертей и салфеток.
Вуаль – прозрачная, легкая ткань их х/б, шьют: шторы, головные уборы для невесты.
Вязаное полотно – напоминает ручную вязку, пошив: платьев, туник, джемпера, пальто
Г

Габардин – ткань с диагональным рубчиком с лицевой стороны, может быть из х/б, шерсти или химических волокон. Из него шьют: костюмы, брюки, юбки, платья, жакеты
Гобелен – плотная ткань с узорами, которые плавно переходят от цвета к цвету. Шьют: шторы, обивка для мебели
Д

Джерси – трикотажное полотно, может быть, как тонким и легким, так тяжелым и плотным. Из него шьют: повседневные платья, вечерние платья, деловые костюмы, домашнюю одежду, нижнее белье.
Деним (джинс) – джинсовая ткань, изготавливают: брюки, блузы, юбки, жакеты, платья, шорты
Драп – мягкая, ворсовая ткань, может быть из шерсти или смесовых тканей. Производство: пальто, костюмы, жакеты, брюки, юбки, шорты
Ж

Жаккард – ткань с чередующимся переплетений нитей различных видов. Шьют: жакеты, иногда брюки, пальто и платья
Жоржет и креп-жоржет – тонкая, струящаяся ткань с переплетением из перекрученных нитей, используется для пошива платьев и блузок.
И

Искусственный мех – ворсовая ткань с густым ворсом на трикотажной основе. Подходит для пошива верхней одежды и в качестве отделки.
К

Клоке – двухслойная ткань с пузырчатой поверхностью, шьют: платья и блузы
Кожа натуральная – бывает с гладкой поверхностью (лайковая) и велюровой поверхностью (ворсистой). Изготавливают: верхнюю одежду, брюки, юбки, а также в качестве отделки.
Креп и крепдешин – тонкая, легкая ткань с зернистой поверхностью, шьют: платья, вечерние платья, юбки и блузы
Крэш, кринкл – ткани жатые, создают эффект мятости, шьют: легкие платья, блузы и юбки.
Кружево – бывает: вязаное, вышитое, тканое, плетеное на коклюшках. Из него шьют блузы, юбки, вечерние и свадебные платья, а также, как отделка.
Л

Лавабль – креповидная ткань с гладкой поверхностью, бывает из шелка или химических волокон. Производят: легкие блузы, платья и юбки.
Ламе – плотная, блестящая ткань, используется для пошива жакетов, вечерних, свадебных платьев, а также для изготовления штор.
Лоден – плотная, ворсистая ткань напоминает сукно или фетр. Используется для пошива верхней одежды.
М

Матлассе – ткань с рельефным выпуклым узором, используется в костюмах, вечерних нарядах, жакетах.
Махровая ткань – объемная, мягкая и петлистая, применяется для пошива домашней одежды и пастельного белья.
Мокрый шелк— легкая ткань, которая после стирки (только химчистка) приобретает бархатистый вид. Применяют в платьях, вечерних нарядах, брюках, блузах и юбках.
Муар – тонкая, роскошная ткань с волнистым узором, из неё шьют вечерние наряды.
Муслин – легкая хлопчатобумажная или шерстяная ткань — пошив вечерних платьев.
О

Органза – прозрачная, жесткая ткань полотняного переплетения шьют: шторы, концертные и торжественные наряды.
П

Палет – ткань или трикотажный материал с нашитыми сверкающими пластинами из металла. Применяется в вечерних и концертных нарядах.
Панбархат – очень красивая, нарядная ткань, с прессованным ворсом создающий узор, шьют: вечерние платья, юбки, иногда блузы.
Пепита – ткань в мелкую, светло-темную клетку — гусиная лапка. Применяется в костюмах, пальто, жакетах, брюках, юбках и платьях.
Папийон – шерстяной поплин с мелким поперечным рубчиком. Используется для пошива костюмов, жакетов, брюк, юбок, платьев.
Пике – ткань с рельефным рисунком, напоминает машинную строчку. Из такой ткани шьют одежду в спортивном стиле (рубашки, футболки, платья, брюки).
Поплин – легкая, хлопчатобумажная ткань, состоит из тонкой нити основы и толстой нити утка. Из него шьют платья, жакеты, иногда блузы.
Р

Репс – ткань с ярко выраженным рубчиком — шьют костюмы, платья, жакеты, юбки и брюки.
С

Саржа – грубая хлопчатобумажная ткань с диагональным переплетением — пошив рабочей одежды.
Сатин – очень гладкая, блестящая, мягко падающая ткань. Используют для пошива нижнего белья, пастельного белья, вечерних нарядах, а также в качестве подкладочной ткани.
Сукно – шерсть, которая благодаря валянию и начесу похожа на войлок – пошив верхней одежды.
Т

Трикотаж с махровой, ворсовой изнаночной стороной – состоит из хлопка или его смеси с другими волокнами. Применяют для пошива спортивной и домашней одежды.
Тафта – бывает натуральная и синтетическая, из нее шьют праздничные, вечерние, свадебные, концертные наряды, а также шторы.
Твид – ткань из грубой узловатой пряжи, имеет вид ручной отделки. Применяется для изготовления жакетов, костюмов, пальто, юбок, брюк, иногда платьев.
Термовелюр – пушистая ткань с двухсторонним ворсом, очень теплая воздухопроницаемая. Из нее изготавливают свитшоты, платья, кардиганы и другую теплую одежду.
Ткань «в елочку» — применяется в костюмах, пальто, жакетах, брюках, юбках, иногда в платьях.
Трикотаж в рубчик – эластичный материал с чередующимися лицевыми и изнаночными петлями. Из такой ткани шьют жакеты, костюмы, платья, брюки, юбоки.
Тюль – прозрачная, сетчатая ткань для пошива штор.
Ф

Фланель – собирательное название тканей из хлопка, вискозы или шерсти, с одно- или двухсторонним начесом. Используется для пошива нижнего и пастельного белья.

Распечатайте этот словарь и повесьте его на видное место, чтобы он всегда был под рукой. Или сохраните в электронную папку, чтобы, оказавшись в магазине, воспользоваться подсказкой. Название тканей и свойства тканей помогут вам, правильно выбрать ткань, чтобы получить качественное изделие. От выбора тканей зависит очень многое: как изделие будет сидеть по фигуре, качество пошива, функциональное и эстетическое назначение. Выбор ткани – это самое главное, так как, является начальной стадией в пошиве. Поэтому на свойства тканей, нужно обращать особое внимание. Знание этих особенностей, гарантирует полный успех!

ВИГОТОВЛЕННЯ ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ

Лялька-мотанка є не лише предметом гри та творчості, але й реліктом культу та оберегом. Лялька, яка знаходиться в домі, уособлює його дух, є його Берегинею.

Основи української народної іграшки започатковано ще в період Трипільської культури. Найдавніша лялька, знайдена на території України, походить з Ольвії. Це невелика скульптурка з жовтої глини з рухомими кінцівками. 

Для виготовлення іграшок використовувалися природні матеріали - дерево, глина, солома, рогоза, тканина, а згодом - листя кукурудзи. До початку XX століття дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом з рушниками і сорочками, клали туди власноруч виготовлених ляльок-мотанок.

Сьогодні, коли мода на етніку знов у фаворі, дуже важливо розуміти, що у кожної ляльки була своя чітко визначена форма та призначення.

Так, наприклад, кувадки – це прості маленькі ляльки, які виготовлялися для немовлят і заміняли на колисці брязкальця. Вважалося, що нитка з кувадками захищає дитину від злого ока.
 

Лялька-багаторучка, ще відома під назвою Пилипівка, мала допомагати господині у хатніх справах. Кожна рука такої ляльки виконує загадані бажання, зв’язані з домашніми обов’язками. Також на неї було зручно зав’язувати стрічки для нагадування про невиконану справу.

Лялечка-круп’яничка (зерновушка) приносила в дім достаток, благополуччя, допомагала досягти успіхів на роботі.

Існують правила, яких треба дотримуватися під час виготовлення текстильної ляльки-мотанки. Ці правила є важливими, якщо ви хочете не лише іграшку, але й оберіг.

1.  Для виготовлення ляльки бажано використовувати не нові тканини, а шматки з одягу доброзичливої та здорової людини. Для дітей мотанку потрібно робити з одягу мами.
2. Ляльку потрібно мотати за рухом сонця, щоб вона приносила щастя та удачу. Головою ляльки-мотанки можуть бути як намотані по спіралі шматки тканини, що є символом плинності життя і руху, розвитку по спіралі, так і горішок, що є символом мудрості.
3. Лялька-мотанка безлика або з хрестом на обличчі. Викладений з різнокольорових ниток хрест – це давній солярний знак. Він робиться з яскравих кольорів.
4. Якщо лялька символізує юну дівчину, то її волосся повинно бути заплетеним в одну косу, голова не покрита хусткою – на ній лиш зав’язана пишна стрічка з бантом на потилиці. Якщо вплести в косу стрічку - це буде означати, що дівчина на виданні. Стрічка, вплетена в півкосу свідчить, що дівчина засватана. Для дорослої жінки волосся мотанки прикрашалося хусткою. Для нареченої – вінком.
5. Лялька-мотанка робиться за один раз. Одяг можна виготовити і пізніше, а от сам тулуб слід зробити зразу.
6. У ляльку треба вкладати позитивні наміри й думки. Тоді вона принесе добро своєму майбутньому власнику.
7. При виконанні ляльки-мотанки не використовується голка. Але якщо лялька має художньо-естетичне значення допускається використання голки для оздоблювання її одягу.
8. Мотанка символізує долю людини, тому на ній не повинно бути вузликів, бо саме такий "вузол" може утворитися на долі.
9. Якщо лялька робиться на добробут і здоров’я родини – для її одягу підбираються червоно-зелені відтінки, для успіху у фінансових справах – зелені та золотисті, для щастя у коханні чи подружньому житті – червоні, рожеві, помаранчеві кольори, для успіху у творчості – блакитні.
10. Потужну захисну силу мають ляльки, виготовлені з натурального конопляного полотна – це універсальний оберіг від нещастя і хвороб.

 

 У статті використані фотографії авторських робіт майстра Оксани Турти.

Джерело: kievvlast.com.ua

ІСТОРІЯ ОДЯГУ: ЯК ВИНАЙШЛИ ДЖИНСИ...

Чий гардероб сьогодні обходиться без джинсів? Напевно, нічий.

Вони настільки різноманітні й різнопланові, що їх можна вдягти з діловим жакетом, піти в них на вечірку чи кіно, та навіть в похід у гори податися. Неможливо уявити, що людство могло залишитися без джинсів.

Джинсовий одяг вже більше 300 років служить людству вірою і правдою. Джинси швидко завоювали популярність у всьому світі, пройшовши довгий шлях від частини гардеробу для різноробочих і золотошукачів до культового одягу, лінії якого зараз випускає практично кожен популярний бренд. «Первістки» джинсів були дуже віддалено схожі на сучасні і мали назву «комбінезон». Зроблені вони були з коричневої парусини. 

Цікаво, що перші джинси коштували лише 1 долар 46 центів.

Спочатку джинси завоювали серця лісорубів, фермерів і ковбоїв завдяки своїй низькій вартості та міцності. А вже у період Другої світової війни джинси набули великої популярності і стали уніформою для американських військових, які служили в Європі.

Вже у 60-их роках минулого століття шукачі нової моди та дизайнери одягу побачили велике майбутнє джинсів і «джинсова кухня закипіла» .

“Джинсовий батько”

Батьком джинсового одягу став всесвітньо відомий Леві Страусс. В середині 50-х років 19-го століття з Баварії до Америки приїхав невідомий тоді торговець-емігрант Леві Страусс (Леб Страусс).

Він торгував галантерейними товарами та під час Золотої лихоманки в Каліфорнії постачав золотошукачам міцну бавовняну тканину. Страусс отримував тканину з французького міста Німа. Завдяки назві міста тканину тоді називали «serge de Nîmes», і звідси пішло в англійське слово «denim» - груба саржа. Страусс отримував цей полотняний матеріал і для практичності перефарбовував його в синій колір.

Пізніше Страусс почав завозити тканину з італійського порту Генуї, на ній був штамп «Genes», тому американці і стали звати вироби з цієї тканини “джинсами”. У 1850 році офіційно з'явився перший джинсовий бренд - Levi's, який став справжнім символом США. Перші “Лівайси” випускалися як робочий одяг та відразу ж стали популярними завдяки своїй міцності та практичності.

В 1880-их роках Леві Страусс став одноосібним представником джинсового ринку. За все своє життя він так і не надів джинси, що зайвий раз підкреслює, що соціальний статус джинсового одягу у той час був украй низький. До речі у перших джинсів була тільки одна задня кишеня, на якій була вистрочена особлива декоративна арка, запатентована Levi Strauss & Co.

У 1873 році Якоб Дейвіс, кравець з містечка Рено (штат Невада в США), відправив Страусу листа, в якому запропонував разом отримати патент на один дуже корисний винахід для “деніму” за умови розділити витрати, пов'язані з його отриманням. Дейвіс запропонував ставити на кути кишень джинсів металеві заклепки і тепер міцні штани з джинси служили набагато довше. Леві Страусс відчув, яке велике майбутнє стоїть за маленькими круглими заклепками, і відразу ж дав добро. Таким чином, 20 травня 1873 Стpаусс і Девіс були щасливими власниками патенту на джинси с заклепками, а їх “дітище” отримало п'ятикаpманний вигляд і мідні заклепки. Так з'явилися на світ сині джинси, якими ми знаємо їх сьогодні. З 1890 року технологія розміщення заклепок на джинсах стала загальним надбанням, але ім'я її авторів не забуто і по сей день.

Зростання популярності та конкуренція

Популярність джинсів збільшувалася з року в рік. Це призвело до появи нових виробників на ринку джинсового одягу. У штаті Філадельфія невідома компанія відкрила невелике виробництво джинсів з торговою маркою Wrangler. Вона зробила ставку на сільських жителів і не прогадала. Вже через кілька років бренд став настільки популярний серед сільського населення, що почав змагатися за кількістю продажів з колишнім монополістом Levi's. Наступними представниками джинсової промисловості стали Lee і Cooper. Ці марки вже робили акцент на міських жителів, ввівши джинси в повсякденну моду мегаполісів. Таким чином, у 60-их роках 20 століття в США почалася справжня війна за споживача між найбільшими виробниками джинсового одягу.

Модний бізнес

Популярність джинсового одягу по всьому світу росла, це призвело до того, що модні марки, які не мають свого великого виробництва в цьому сегменті ринку, так само зацікавилися джинсовим одягом. Зацікавилися настільки, що потіснили першопрохідців і засновників джинсової моди. Джинси стали предметом моди. Такий поворот речей був передбачуваним, але сталося це настільки швидко, що очікуваний успіх від виробництва джинсів значно перевищив всі очікування. Використовувалися нові тканини і вигадувалися нові фішки: потертості на колінах джинсів, нашивання стразів, додаткові кишені біля колін, типи шагових швів та багато чого іншого.

У 1934 році компанія Levi Strauss & Co випускає перші жіночі джинси Lady Levi's ®. Відтепер продукцію Levi's купують не тільки чоловіки, але і світські модниці. Нові джинси стають популярні в усьому світі не залежно від їх соціального стану, доходу, віку та національності покупців. Друга світова війна внесла свої корективи у зовнішній вигляд джинсів - заради економії металу і тканини виробник відмовився від зайвих елементів фурнітури (заклепок спереду, кишень для годинників та деяких ґудзиків). Щоб відрізнятися від інших марок, на фабриках Levi's знамениту арку ззаду малюють фарбою (вона стала офіційним символом бренду в 1943 році).

У 1936 році на правій задній кишені джинсів з'являється невелика червона етикетка з вишитим написом LEVI'S.

У другій половині 20-го століття Levi's впевнено переходить на світовий ринок. У 1967 році перші джинси Levi's з'являються на показах у Москві, Празі та Варшаві. Levi's швидко стає улюбленими джинсами неформальної молоді (хіпі, рокерів, панків) і взагалі символом бунтарського духу.

Джинси в СРСР

Вперше в СРСР побачили джинси під час Міжнародного фестивалю молоді та студентів, які проходив у 1958 році. Ця новинка припала до душі і “просунутій” радянській молоді.

Вже за часів Леоніда Ілліча джинси були центром моди, показником соціального статусу та обов'язковим атрибутом того часу. “Просунута” молодь чудово зналася на відмінностях фасонів і фірм, де саме і які джинси купувати, як вони труться. Розповідали легенди про джинси на яких при натиранні матеріалу дивним чином з'являлися знаки американського долару. Молодь відмінно знала де, в якому кольорі і кількості повинні бути заклепки у справжнього бренду. Якого фасону повинні були бути фірмові лейбли, як швидко визначити підробку від “фірми”.

Джинсова сучасність

Сучасні джинси - обов'язковий предмет гардероба будь-якої сучасної людини. Ціна на них може варіюватися від 20 доларів і досягати кількох десятків тисяч. Джинси - культова річ, яка по праву займає перші рядки популярності, продовжує тріумфальний хід, завойовуючи все нові сегменти модного ринку.
На сьогоднішній день ми маємо величезну кількість різних брендів джинсового одягу. Головне правильно підібрати фасон і комфортно себе в них відчувати. Так що сміливо експериментуйте, адже джинси завжди в тренді. Наприклад, існують випадки коли молодята вже не проти в джинсах і весілля відгуляти.

Цікаві факти про джинси

• У 1901 році на джинсах торгової марки Levi's вперше з'являється друга задня кишеня.
• В 1941 році змінився зовнішній вигляд джинсів — на вимогу американських ковбоїв була прибрана мідна заклепка, яка перебувала в області паху. Ця нещаслива деталь “розжарювалась” під час відпочинку біля багаття, що завдавало великих незручностей шанувальникам джинсового стилю.
• Американські громадяни вже давно вирішили проблему з тим, як правильно підібрати джинси по фігурі і розміру. Сьогодні можна прямо в магазині внести власні параметри в комп'ютер, який після обчислення повідомить покупця, що саме підійде йому більше всього, і відправить індивідуальне замовлення на фабрику. Через три тижні “персональні” джинси будуть готові і будуть коштувати лише на кілька доларів дорожче магазинної вартості.
• Найдорожчі джинси Levi's були куплені на аукціоні eBay 25 травня 2001. Вони коштували 46.532 долари і були зшиті більше ста років тому.
•  Вчені Корнельського університету провели незвичайний експеримент. Вони зв'язали одну за однією кілька пар джинсів і підняли з їх допомогою півторатонний фургон Volvo на висоту 7 футів.
•  Японські вчені разом з дизайнерами розробили джинси, що сповільнюють процес старіння тіла їх володаря. Фахівці з компанії Teijin Wow розробили джинси під кодовою назвою Amino. Ці джинси просочені амінокислотами, що сповільнюють процес старіння, зволожують шкіру та захищають її від бактерій. Дослідження показали, що ці джинси зберігають свою ефективність протягом як мінімум двох років. У магазини Японії вже поставили 40 000 пар джинсів, а також планують продажі аналогічних футболок.
•  Ще одна версія появи джинсів родом із Франції. У 1750 році кравець Джон Хоке створив "Книгу зразків текстильної промисловості Франції", де були описані і зображені вісім моделей штанів, що сильно нагадують сучасні джинси.
•  Тканина, з якої традиційно роблять джинси, називається "денім", що в буквальному перекладі з французької мови означає "з Німа". Секрет цього матеріалу полягає в особливому переплетенні ниток: зовнішні нитки пофарбовані у блакитний колір, а внутрішні - ні. Ця особливість дає можливість успішно маніпулювати з кольором джинсів і досягти "елегантної потертості", яка так приваблює шанувальників джинсового стилю. Не дарма не офіційне гасло багатьох джинсових торгових марок звучить приблизно так: "Чим довше їх носиш, тим краще вони виглядають".

Перша джинсова етикетка

Одна з найбільш пізнаваних етикеток у всьому світі, це етикетка джинсів Levi's. Всі напевно бачили її не раз, причому не тільки на джинсах. На етикетці Levi's завжди присутня назва компанії - Levi Strauss & Co та назва міста, де була компанія заснована — Сан-Франциско (США, штат Каліфорнія).

Сама етикетка була створена в 1886 році, через тринадцять років після початку виробництва джинсів. До цього джинси Levi's від інших джинсових штанів відрізняли тільки кишені укріплені заклепками.

Напевно Ви помітили на всіх етикетках Levi's зображення двох коней, що намагаються розірвати джинси. Коні тягнуть джинси в різні боки, але джинси залишаються цілими. Ця ілюстрація показує наскільки міцні джинси Levi's і як важко їх порвати. Емблема символізує високу якість пошиву і виняткову міцність тканини. Існує легенда, що такий експеримент дійсно був проведений засновниками компанії Levi's з метою реклами. Досі ніхто не спробував підтвердити або спростувати правдивість цієї історії, та дане зображення назавжди залишилося на шкіряній етикетці Levi's. У кінці 1950-тих для зниження витрат замість шкіри для виробництва етикетки стали використовувати міцний гнучкий картон.

Сучасні етикетки для джинсів

До речі, виготовлення фірмових етикеток, етикеток по догляду, ярликів та шкіряних лейблів займає не малий обсяг виробництва у виробника Лівайсів. Це дуже важливо для Levi's, тому етикетка для компанії стала своєрідним символом якості.

Щоб підібрати якісні етикетки по догляду для сучасного джинсового одягу потрібно враховувати чимало факторів, таких як надійність матеріалу для етикетки, стійкість фарби для неї, та найголовніше — способи обробки джинсових виробів на виробництві.

Підбираючи етикетки для джинсових виробів чи інших виробів, що підлягаю аналогічній обробці, наші спеціалісти рекомендують звернути увагу на спеціальний тип стрічок для виготовлення етикеток — поліестр «Stone Wash». Поліестер «Stone Wash» - спеціальний тип поліестрової стрічки, що використовується для виробництва етикеток по догляду за одягом, який піддається пранню типу Stone Washing, промисловому (Industrial) пранню, обробці різними хімічними реактивами, а також передбачає високо температурну обробку та промислове фарбування виробів у виробничому циклі.
Етикетки з поліестеру «Stone Wash» витримують всі описані вище технологічні процеси виробництва при цьому на 100% зберігають свою інформаційну функцію, практично не змінюють колір своєї основи і не вбирають у свою структуру шкідливі хімічні речовини, що використовуються при обробці виробів.

Виробники джинсів Levi's мають за ціль звернути увагу володарів джинсів на проблеми екології Землі, тому на джинсових етикетках по догляду вони розмістили наступний текст:

Етикетки по догляду для збереження нашої планети

• прати рідше
• прати в холодній воді
•  сушити в розгорнутому вигляді (що б менше прасувати)
• зробіть вклад в добре діло